День боротьби зі СНІДом

Чи можна "завоювати" друзів?

Це свято (у дослівному перекладі з англійської — День завоювання друзів і здійснення впливу на людей) відзначається в США щорічно 24 листопада, в день народження відомого американського психолога і письменника Дейла Карнегі, автора бестселера “Як здобувати друзів і впливати на людей”. В Україні це свято ще не стало офіційним.

У цей день поговоріть з дітьми про те, що таке справжній друг, чи кожного можна назвати другом, чим відрізняється друг від товариша, від близької, рідної людини, як треба ставитися до друзів.

Що ми знаємо про Голодомор?

Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках. Скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У 1932 – 1933 роках було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.

Після поділу території України в середині 17 століття між Річчю Посполитою та Московським царством протягом наступних двох століть українська нація не мала власної державності, через що зазнавала політичних, економічних, національних, культурних утисків. Росія проводила жорстку колонізацію Лівобережної України. Потужна русифікація, шовінізм та політика ототожнення українців з російським народом (ідентифікація України як частини Росії - Малоросія) не знищили української національної свідомості. Українці дуже гостро відчували свою відмінність від росіян і протягом століть вели перманентну визвольну боротьбу. Та тільки в 1918 році вдалось створити Українську Державу – Українську Народну Республіку і об’єднати українські території.

У ХХ столітті незалежна Українська Держава протрималась лише кілька років, борючись із постійними зазіханням та втручанням у внутрішні справи країни ззовні. Їй так і не вдалось конструктивно закласти та зміцнити фундамент своєї незалежності в світі. Після третьої окупації на українських землях, які входили до складу Російської імперії, російські більшовики встановили радянську владу за допомогою сили та маріонеткових урядів.

30 грудня 1922 року було утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до якого увійшла і Українська Соціалістична Радянська Республіка. Союзний договір передбачав повну рівноправність республік, проте Україною фактично керував Кремль.

Не дивлячись на нетривалі періоди державотворення, українська традиція все ж була і мала глибоке історичне коріння, що сягало періоду Київської Русі. Це об’єднувало націю і підсилювало українським націоналізм та суперечило ленінській теорії соціалізму, що передбачала злиття націй. Окупувавши територію України, російські більшовики дуже гостро це відчули. Ленін визначав національний рух і проблеми національного суверенітету як явище буржуазного характеру, з чим більшовики вели боротьбу. Українська сутність була великою перешкодою для існування СРСР у тому форматі, в якому радянське керівництво його вбачало.

З утвердженням комуністичного режиму відбулись помітні зміни у суспільному, громадсько-політичному та соціально-економічному житті України, що торкнулися, насамперед, традиційного села. Радянська влада насаджувала українському народові нові звичаї, нові обряди, разом з тим змушувала відрікатися від свого минулого, забути своє походження. Відбулось згортання українізації. Розпочався наступ на духовне життя українців.

У 1928 році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію, за рахунок об’єднання індивідуальних приватних селянських господарств в колективні господарства державної власності. Кожному селянину нараховувалась певна кількість трудоднів, за відробіток яких платили натуральним продуктом. Однак, у більшій своїй сукупності трудодні були настільки мізерними, що позбавляли селянина можливість прохарчувати себе і свою родину. З огляду на потужне почуття індивідуалізму українських землеробів, в Україні політика насадження колгоспної системи отримала спротив. Тому селян насильно заганяли у колгоспи шляхом примусу, терору та пропагандистської війни з незгодними, на яких режим вішав ярлики «куркулі», «буржуазні націоналісти», «контрреволюціонери» та знищував цих людей.

Політика радянського режиму викликала опір з боку українського народу. Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства органами влади.

Почуття національної ідентичності українського селянина у поєднанні з його ментальним індивідуалізмом суперечило ідеології Радянського Союзу. Це було основою українського націоналізму і становило загрозу єдності та самому існуванню СРСР. Саме тому об’єктом злочину геноциду стала українська нація, для послаблення якої сталінський тоталітарний режим здійснив геноцидне винищення українського селянства як питомої частини нації і джерела її духовної та матеріальної сили.

Небезпеку бунтів та повстань для існування СРСР добре усвідомлювали у Кремлі Й. Сталін та його соратники. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Лише селянам України та Кубані було заборонено виїжджати до міст, до Росії і Білорусії. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарив по українському селянству, як по носію української традиції, культури та мови. У 1932 р. для України було встановлено нереальний до виконання планхлібозаготівель у 356 млн. пудів хліба. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна – Каганович і Молотов, які були добре проінформовані про розпал голоду вже в першій половині 1932 року в Україні. Геноцид було організовано і вчинено шляхом узаконення насильницьких дій та масового вбивства українців представниками органів влади. Близько 400 архівних документів підтверджують це.

На початку 1930-х років політика колективізації в Україні зазнала краху. Селяни масово покидали колгоспи та забирали своє майно: худобу, інвентар, зароблене збіжжя. Для збереження колгоспів і майна у руках держави режим 7 серпня 1932 року прийняв репресивну постанову, яка в народі отримала назву «закон про п’ять колосків».

Постановою ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» все колгоспне майно прирівнювалось до державного і за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання. З цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом. Фактично закон забрав у народу право володіти їжею. Даною постановою було організовано спеціальні групи людей, які здійснювали обшуки населення з метою насильницького вилучення зерна. Такі обшуки супроводжувались терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми.

Наступним геноцидним рішенням стало встановлення натуральних штрафів – право держави забирати у селян не лише зерно, а й усі продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу, чого не було в жодній іншій республіці СРСР. З метою посилення голоду в Україні політбюро ЦК КП(б)У під тиском Молотова 18 листопада 1932 року ухвалило постанову, якою було запроваджено специфічний репресивний режим – «чорні дошки». Занесення на «Чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборона торгівлі і підвозу товарів, заборона виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932 – 1933 роках режим «чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25% районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, в місцях компактного проживання українців.

Кремлем були створені умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933 року за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючої території, заборонивши виїзд із УСРР і Кубані за хлібом. До жодного іншого адміністративного регіону СРСР чи республіки подібного рішення не було застосовано.

Сталінський режим проголосив голод в Україні неіснуючим явищем і на цій підставі відмовився від допомоги, яку пропонували численні неурядові організації, зокрема закордонні українські громади та Міжнародний Червоний Хрест.

Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей. В цей час Москва надала Україні насіннєву (для посівної кампанії) та продовольчу позики. Якщо продовольча й надходила до села, то вона надавалася переважно у формі громадського харчування і лише тим колгоспникам, котрі ще були здатні працювати й жити в польових станах.

Це все здійснювалось за наявності великих запасів зерна у централізованих державних резервних фондах та масштабного продовольчого експорту. Ці дії підтверджують намір радянського керівництва знищити частину української нації у певно визначених режимом часових межах.

Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість науковців відстоює число вбитих понад 7 мільйонів осіб в Українській Соціалістичній Радянській Республіці та 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.

Певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше – встановлення імен вбитих. Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад з переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки в двічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були не поодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть вказано «від тифу», «виснаження», «від старості». В 1934 році всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Українці вимирали сім’ями, селами, і не завжди проводився облік. Рівень незареєстрованої смертності невідомий, але цілком очевидно, що померли мільйони.

Радянський Союз переконав міжнародну громадськість «не побачити» масове вбивство українців за допомогою пропаганди, підкупів окремих журналістів. Однак, були публіцисти, які писали правду, збереглись звіти послів, дипломатів. Режим вжив ряд заходів, щоб стерти пам'ять про вбивство понад 7 мільйонів українців. Але пам'ять народу є незнищенною, і з становленням незалежності України була зірвана заборона говорити про Голодомор.

День без покупок? Спробуємо!

23 листопада, п’ятниця

День без покупок

Напередодні різдвяних розпродажів, наприкінці листопада в п’ятницю після Дня подяки в усьому світі відзначається День без покупок (Buy Nothing Day). Автором ідеї Дня є рекламіст Тед Дейв, переконаний, що "реклама обманює, коли обіцяє, що ми станемо щасливішими, якщо придбаємо більше речей". Мета цього дня - дати зрозуміти людству, що крім товарів, у світі є багато більш цінних і цікавих речей.

День без покупок відзначають в Голландії, Великобританії, Канаді, Фінляндії, Польщі, Словенії, Німеччини, Ірландії, Норвегії, Бельгії, Австралії, Швеції, США та багатьох інших країнах. Свято є своєрідним протестом проти надмірного споживання в розвинених країнах і проти нерівності в світі.

Для того щоб приєднатися до святкування треба лише не робити в цей день покупки і не ходити по магазинах.

В 2018 році День без покупок припадає на 23 листопада.

Будьте завжди вдячними!

День подя́ки (англ. Thanksgiving Day) — свято з тривалою історією, що відзначається у багатьох країнах світу і переважно пов’язане із закінченням сільськогосподарських робіт. Головна мета – подякувати Богові за врожай та допомогу у вирощенні врожаю та за усі досягнення нації упродовж року. Часто у таких святах присутні елементи древніх національних традицій. У країнах, де переважає протестантизм, День подяки часто пов’язується з біблійним святом Шавуот. Традиція таких святкувань понад століття притаманна і протестантському середовищу України. Відзначається в США у листопаді, в Канаді — у жовтні, в Україні – у вересні. Із 17 вересня 2017 року Свято подяки відзначається у форматі Всеукраїнського.

«Той, хто не може дякувати, не може і отримувати. Бути вдячним означає бути щасливим! Подяка - ознака благородства душі». Езоп

День вітань

21 листопада - Всесвітній день вітань

Щодня кожен з нас при зустрічі своїх знайомих, близьких і рідних вимовляє ряд слів, якими висловлює привітання. Це певні слова, з допомогою яких ми проявляємо свою люб'язність і доброзичливість. В якості привітання можуть бути не тільки словесні фрази й окремі слова, але і різні жести.

Якщо розглядати саме привітання, то воно являє собою побажання адресату різноманітних благ. Можна побажати людині добра, здоров'я, гарного настрою, щасливого дня і удачі. Часто при зустрічі ми говоримо «привіт», «доброго дня», « усмішок і щастя». Традиція говорити людям, зустрічаючись із ними приємні слова, створило передумови для створення свята під назвою – Всесвітній день вітань! Дата такої події припадає на 21 листопада.

Ідея святкування такого заходу зводиться до того, що необхідно протягом одного дня привітно і щиро привітатися з десятком різних людей. Це дуже захоплююче заняття, на якому при зустрічі варто вітати від усієї душі різних людей, в тому числі і малознайомих. Ідеальний буде той варіант, при якому така поведінка стане повсякденною нормою.

Подібний метод дозволить встановити дружній контакт по відношенню до кого – небудь. Існує величезна безліч різних привітань. Вибір конкретного знака, залежить від багатьох обставин, наприклад від часу доби, традицій і культури, а також від людини і конкретної ситуації.
Частими формами привітань виступають: «вітаю вас», «моє шанування», «добрий ранок».
Вітання є невід'ємною частиною життя кожного з нас. Яке було перше наше привітання? Безумовно, перший наш крик – можна розглянути, як саме головне привітання світу. Тому дуже важливо при появі малюка на світ, привітати його або усмішкою, ласкавим словом або погладжуванням. Таким чином, у дитини складається довірче ставлення до вас і цілого світу.
Привітання володіє величезною силою і несе великий потік позитивної енергії. Не варто нехтувати цією процедурою, так як саме вона замість вас говорить «я радий тебе бачити», «ти мені приємний».

Людині потрібен постійний розвиток, а допомогти в цьому може тільки спілкування з іншими людьми. Зробити це можна, вдаючись до вітань. Адже від того, як ми спілкуємося з іншими людьми, залежить і ставлення до нас. Щоб подолати перепони, необхідно всього лише зробити перший крок назустріч.

Історична довідка

Дане свято можна віднести до категорії зовсім молодих. Воно зародилося у 70 – ті роки, коли все світове співтовариство стрясали різного роду конфлікти, в тому числі і ті, які носили військовий характер. У той час в Америці панувало безробіття, яке переступило всі критичні показники. Військові дії були розгорнуті у В'єтнамі і Камбоджі. У таких країнах, як Пакистан і Йорданія йшли масові військові перевороти і бойові дії. Не було кінця і краю військового конфлікту, який виник між Ізраїлем і Єгиптом. Звичайні люди у всіх країнах хотіли жити в мирі та злагоді, а також розумінні і без конфліктів. У цих цілях вони використовували різні методи і акції, наприклад демонстрації під різноманітними гаслами.

Витоки освіти свята йдуть в 1973 рік і пов'язані з такими іменами, як Майкл і Браєн Маккомак. Така слава до неї прийшла після того, як вони розіслали по всьому світу свої листи, в яких вітали зовсім незнайомих їм людей, і висловлювали щирі, найкращі побажання миру і злагоди між людьми різних країн. У листах було прохання про направлення таких листів своїм друзям та знайомим. Так тривала нескінченна перепис людей.

Прийнято вважати, що саме перший лист було написано 21 листопада. У багатьох країнах було продовжено даний напрямок, і мільйони людей по всій планеті отримували, і відповідь відправляли листи своїм друзям з метою повернути мир на всій землі. Такий метод був помічений громадськими силами, тому через кілька років став певною традицією в Америці. Найскладніше було встановити, коли така ідея перейшла кордони США і набрала всесвітню популярність. З кожним роком учасниками листування ставали люди з різних країн та континентів. Вони з великим задоволенням відправляли листи – привітання різним людям. В даний час відома інформація, що подібні листи відправляють жителі 140 країн.
Ось саме тому свято отримало найменування – Всесвітній день вітань. Поки що така подія не носить офіційний характер. Його прийнято відзначати дуже весело і просто.

Як проходять святкування Всесвітнього дня привітань?

Головна особливість такого дня полягає в сказаних вітаннях 10 незнайомцям, та так вервечкою такі слова повинні передаватися від одного нескінченно людини, даруючи радість спілкування іншому.

Буває і таке, що близько проживають люди не знають одне одного і навіть не вітаються при зустрічі. Завдяки Всесвітньому дню привітань, з'явилася можливість проявити свою увагу і повагу до людей, які знаходяться поруч з нами, і яких раніше ми не помічали за якихось причин.
Більшість навчальних закладів в цей день влаштовують ігрові заходи. Перед учнями і студентами стоїть завдання, придумати незвичне вітання для свого педагога і своїх однокурсників. У відповідь викладачі повинні красиво привітати своїх вихованців.
У стінах шкільних коридорів і біля входу в будівлю прикріплюються плакати – привітання, на яких вказані різні добрі побажання. Авторами ідей є самі учні і студенти.
Для проведення даного свята можна придумати сценарій, де буде задіяно багато учасників, які повинні усіляким чином висловлювати вітання по відношенню один до одного.

Особливості привітань у різних країнах світу.

1. Тибет
При зустрічі і прощанні молодший за віком повинен зняти свою шапку і злегка нахиливши голову, висунути язик. Таке вітання запевняє у відсутності демонічних сил, так як в протилежному випадку колір язика повинен бути зеленого відтінку.

2. Кенія
В якості привітання в деяких племенах використовували цілий танець, який полягав у тому, хто найвище підстрибне під час його виконання. Перед тим моментом, як подати руку своєму співрозмовнику для привітання, чоловіки в обов'язковому порядку повинні плюнути на руку. Що стосується жіночої статі, то привітання здійснюється шляхом дотику однієї долоні до іншої. Причому також виконується пісня.

3. Китай
Представники даної країни в якості привітальних слів вимовляють фрази, наприклад, «ви вже з'їли рис?». Більш молоде покоління вітається один з одним, використовуючи рукостискання і обійми. В якості привітання виключені поцілунки.

4. Таїланд
Представники даної країни вітають співрозмовника, складеними долонями до голови або грудної клітки. Молодший за віком людина при зустрічі повинен присісти і вклонитися. Той, кому були направлені дані привітання, відповідає складеними на грудях руками.

5. Індія
Знамените індійське привітання полягає в тому, щоб при зустрічі скласти руки на грудях, попередньо склавши долоні разом. Також обов'язковий легкий уклін. Виключено в якості привітання до жіночої статі використовувати потиск руки, обійми, а також різні поцілунки. При зустрічі батьків або духовних наставників потрібно низько вклонитися.
Не важливо, яке саме ви виберете вітання при зустрічі, найголовніше приділити частинку своєї уваги людині і обдарувати його масою позитивних емоцій.

21 листопада - День Гідності та Свободи

З Всесвітнім Днем дитини

18 листопада - День народження Діда Мороза

День народження Діда Мороза

Справедливість і благодійність, доброта і співчуття, особлива і дбайлива батьківська любов до дітей, мудрість і деякі якості, без яких не обходяться сучасні супергерої - ось коротка характеристика нинішнього збірного образу відомого нам з самого дитинства - Діда Мороза. За характером поведінки і набору властивих йому можливостей він дуже сильно нагадує свого західного колегу - Санта-Клауса, прообразу цілком реальної особи - Миколи Мірлікійського, загальнохристиянського діяча, відомого своєю безкорисливою допомогою бідним людям, яку він здійснював у вигляді таємних подарунків і день пам’яті якого відзначається 6 грудня. Є навіть думка, що це одна і таж особа. Однак, з огляду на глибоку самобутність слов’янської культурної традиції, не будемо цього стверджувати, хоча диму без вогню і не буває.

За даними проекту DilovaMova.com, День народження Діда Мороза, це хоч і вельми умовна, але цілком конкретна дата в наших календарях. Як відомо - все має свій початок, день свого народження, справжню і реальну дату, в яку офіційно можна стверджувати, що та чи інша подія має місце бути. Добре, коли ця дата відома, а ще краще, коли вона має документальне підтвердження, складене зі слів вірних очевидців. Але що робити, коли під рукою немає паперу, або ручки? Або очевидцям, яким вдалося стати свідками тієї чи іншої події, з тих чи інших причин, так і не вдалося зафіксувати свої свідчення, а тільки передати деякі загальні моменти, пов’язані з цією подією. Можливо для фіксації цієї події просто не вистачило часу, адже достеменно відомо, що Дід Мороз народився саме з приходом зими, а раніше, в колись стародавні часи в наших широтах прихід зими означав консервацію багатьох, звичних нам видів діяльності і це була об’єктивна необхідність.

У випадку з Дідом Морозом все виявилося простіше. На територію, де до нині проживають нащадки давніх слов’янських племен, зима приходить як і раніше - 18-го листопада, тому проблем з визначенням дати народження цієї чудесної і дивовижною особистості просто не виникло.

Не будемо зараз заглиблюватися в усі подробиці та нюанси цієї славної події, в остаточному підсумку кожен сам по собі вольний довіряти чи не довіряти тим чи іншим фактам. Зосередимося на головному: доброта, любов і безкорисливість - це справжнє диво у всі часи. Важливо не забувати про це. Особливо дорослим. А дітям це і так відомо.

День української мови та писемності

09.11.2018 року відзначили День української мови та писемності